Портал села Гонятичі

На озері Задорожньому знову з'явились паркани (аерозйомка)

Roma — Tue, 26 Apr 2016 18:11:24 GMT

Йорданське купання на травці=)

Jaguar777 — Sun, 20 Jan 2013 22:15:52 GMT

Вже стає хорошою традицією на той третій празник Водохрещу купатися в річці Щирок. Зранку після Служби Божої парафіяни села, а зокрема Володя Сас ( він організував і впровадив ту добру справу) з компанією йдуть в кінец на ріку купатися. До речі приєднатися до нас може любий, будем раді! А там вже все готово: стіл,лавки, парасолька, дрова заготовлені, вогонь горить-романтіка!!! Народ бере з собою тормозок з чаєм... і теплий одяг. А ви що подумали? Правильно і то тоже,але то вже після того, як ви побували в річці змили всі свої гріхи ( звичайно якщо їх маєте) і з чистою душею і тілом зігріваємося гарячим чаєм. Маленька справка,хто хоче зкупатися на Йордан не обовязково цілий рік загартовуватися, обливатися холодною водою. Потрібна тільки,як в коляді співається =тверда Віра і любов щира= в те, що ти робиш і все буде добре. Історія ще не знає негативного випадку, щоб на Йордан людина захворіла,застудилася або не дай Боже втопилася. Так що народ, надіюся я вас переконав, підримаємо те добре починання з вірою в себе, в Бога і на наступний рік нас буде набагато більше... .Ми гарно посиділи,поколядували згадали багато колядок і щедрівок все те що нас об"єднує і згуртовує... .Була прекрасна святкова погода, їхали електропоїзди і по доброму заздрістно нам сигналили.

Вітаємо Всіх з Старим Новим Роком!!!

Jaguar777 — Mon, 14 Jan 2013 20:59:54 GMT

Сію, вію, посіваю, з Новим роком поздоровляю!

На щастя, на здоров'я та на Новий рік,

Щоб уродило краще, ніж торік, -

Жито, пшениця і всяка пашниця,

Коноплі під стелю на велику куделю.

Будьте здорові з Новим роком та з Василем!

Дай, Боже!

У язичеські часи Новий рік відзначався на Русі 22 березня – у день весняного рівнодення, і пов’язано це було із землеробським циклом. Із прийняттям християнства на Русі візантійський календар почав потроху витісняти старий, і тепер уже Новий рік починався 1 вересня. Довгий час ще зберігався різнобій, і в деяких місцях Новий рік продовжували відзначати навесні. Тільки наприкінці XV століття на Русі офіційно визначили початок Нового року - 1 вересня.

У 1699 р. за наказом Петра I Новий рік був перенесений на 1 січня за старим стилем, тобто на 14 січня за новим стилем. Традиція відзначати старий Новий рік у ніч із 13 на 14 січня виникла після 1918 року, коли було введено нове літочислення. Колись цей день припадав на 1 січня і називався днем Василя.

14 січня — за церковними святцями — свято Обрізання Господнє.

Ісус Христос на восьмий день після свого Різдва прийняв обрізання відповідно до старозавітного закону для всіх немовлят чоловічої статі. Після виконання обряду дитині дали ім'я, провіщене архангелом Гавриїлом в день передання благої вісті Діві Марії — Ісус.

З 13 на 14 січня в Україні святкують старий Новий рік!

А 14 січня свято на честь Василія Великого (329—379), архієпископа Кесарії Кападокійської, що в Малій Азії. Тому це свято називається Василя.

Святий Василь зробив дуже багато для віруючих людей, зокрема допомагав їм не втратити віру, закликав до терпіння, смирення та мужності. Василь Великий заснував два монастирі — жіночий і чоловічий, у кожному окрузі своєї митрополії утримував богадільні та будинки для прочан. Його життя — справжній зразок для наслідування.

Св. Василь Великий вважався покровителем землеробства. Тому основною обрядодією цього дня було засівання осель українців збіжжям із відповідними примовляннями.

Засівання - це давньослов'янський новорічний звичай.

Цього дня діти прокидаються дуже рано, бо в них важлива справа — посівати треба. Із самого ранку хлопці набирали в рукавички й кишені зерна (жито, пшеницю, овес) й, дочекавшись закінчення ранкової церковної відправи, починали засівати. Народна традиція велить посівати спочатку в рідній оселі, а вже потім іти до чужих людей.

У перший день Нового року дорослі й діти, переважно чоловічої статі, ходили від хати до хати, символічно засіваючи хлібні зерна і бажаючи господарям щастя, здоров'я, щедрого врожаю. Широке розповсюдження мали побажання, виконувані речитативом:

Сійся, родися,

Жито, пшениця,

Всяка пашниця,

Зверху колосиста,

Зі споду корениста.

Будьте з святом здорові,

З Новим роком!

Батьки дякують дитині за побажання щастя, обдаровують її грішми:

Ось тобі грош - будь завжди хорош!

Прослухавши посівальну пісеньку, люди дякували посівальникові й обдаровували його грішми й солодощами.

Засівальників сприймали як самих бажаних гостей, запрошували сісти до столу, щоб добре все сідало, або шоб свати сідали (так казали там де були незаміжні дівчата).

Перший посівальник — приносить до оселі щастя. Відповідно до народних уявлень, дівчата щастя не приносять, тому їм посівати небажано.

Щедрування — давній звичай новорічних обходів, під час яких групи щедрувальників (переважно молодь) піснями славили господарів, бажали їм здоров'я й достатку, за що отримували винагороду. Щедрування супроводжувалось магічними діями, музикою, танцями, пантомімою, обрядовими іграми з масками. Щедрівка увібрала в себе національний колорит та менталітет нашого народу

Для дівчат день Василя був досить важливим, тому вважали, що ворожіння у цей день завжди збуваються і що б не вийшло — так і буде. На день Василя відбувалися й народні обряди свята.

Щедрівочки

Щедрик, ведрик,

Дайте вареник,

Грудочку кашки,

Кільце ковбаски,

Решетце овса

І колядка вся!

Щедрик ведрик,

Дайте вареник,

Грудочку кашки,

Кільце ковбаски,

Ще того мало -

Дайте ще сала;

Ще того трішки -

дайте лепішки;

(Або) дайте ковбасу,

(Я до) дому понесу,

(А) як дасте кишку,

То з'їм в затишку!

Я Маленький Хлопчик

Виліз на Стовпчик

У Дудочку граю

Коляду збираю (Дітей забавляю)

А Вам всього найкращого

У Світі бажаю!

А в полі, полі сам Господь ходив,

Сам Господь ходив, жито породив,

Жито-пшеницю, всяку пашницю.

Діва Марія за Ним ходила,

За Ним ходила, Його просила:

А вроди, Боже, жито-пшеницю,

Жито-пшеницю, всяку пашницю!

Сію, вію, посіваю,

З Новим Роком поздоровляю!

Многая літа!

Ми щедруєм і співаєм під вікном.

Щастя, долі вам бажаєм всім гуртом.

Хай квітують ваші ниви золоті,

Щоб життя було щасливе в майбутті.

Щедрівонька щедрувала,

під віконце підбігала,

Що ти, тітко, напекла,

Винось нам до вікна.

Що ти, дядьку, нам напік,

Винось нам аж на тік.

Мати казала, щоб дали сала,

Батько сварився, щоб не барився.

Віншуєм Тя, Господарю

Із тим Новим Роком,

Щастя, Сили і Здоров'я,

І з новим Доробком.

Той старий Рік хай ніколи

До Нас не вертає,

Всяким лихом вовік віки

Нехай пропадає.

Той Новий Рік щоб приніс Вам

Здоров'я та Сили,

А щоби-Сте, Господарю,

Много Літ прожили!

Щедрик, щедрик, щедрівочко,

Йди з хати до хати

Добрих друзів добрим словом —

Серцем привітати.

Пироги, вилазьте з печі,

Наливайтесь, вина.

Добрий вечір, щедрий вечір,

Мати Україна.

Коляда!!!

Jaguar777 — Mon, 14 Jan 2013 20:53:13 GMT

Коляда

Споконвіку існував у нашому селі гарний звичай бажати один одному і господарям щастя-здоров'я, многих літ і всяких статків у хаті і родині. Вже по Святій Вечері українці починали ходити по хатах, піснями та відтворенням побутових сценок поздоровляли господарів та їхніх дітей та вінчували їм злагоду й достаток.

Готувалися до колядування заздалегідь — виготовляли колядницькі обладунки: восьмикутну зірку, маски Кози, Ведмедика. Різдвяні колядницькі гурти споряджали переважно парубки. Вони обирали отамана — хлопця, котрий вирізнявся спритністю, дотепністю і якого в селі поважали. Крім того, він мав уміти гарно починати пісню, зробити в ній вивід. Традиційний одяг колядницьких ватаг — білі та коричневі кожушки й свитки, чоботи власної роботи, хустки або віночки у дівчат.

Дитяча коляда

Колядують діти, дорослі парубки та дівчата. Але першими оповісниками народження Христа в різдвяних обрядах у давнину були діти та підлітки, які обходили ватагою багаті й бідні оселі, співаючи колядки та щедрівки. І в кожній хаті світлішало, людям ставало легше на душі. Колядників чекали з нетерпінням і щедро віддячували їм яблуками, горіхами, бубликами. Вважалося, чим більше дітей завітає до хати, тим щедрішим для її господарів буде новий рік. Колядували, як правило, лише хлопчаки: дівчатка у різдвяних обрядах участі не брали, оскільки за давнім віруванням на великі свята першими мають з'являтися представники чоловічої статі.

Парубоцька коляда

Крім дітей, на перший день Різдвяних свят колядують і дорослі парубки — ці вже ходять із «звіздою» та дзвоником. «Звізду» роблять з дерев'яної обичайки та тоненьких дощечок — шалівок. Рівнож не п'ять і не шість, а сім. Звізда декорується кольоровим папером, стрічками. В середині — образок «Народження Христа» і свічка.

Ватага колядників — п'ять осіб: береза, звіздоноша, дзвонар, міхоноша та запасний, що має завдання допомагати міхоноші.

Такі колядники колядують у хаті перед об¬разами. Спочатку підходять до вікна, і береза гукає:

— Пане господарю, благословіть Христа славити!

Інколи, як де ведеться, такого благословення випрошують усі — хором:

По цьому дому, по веселому, Чи дозволите колядувати, Колядувати, дім звеселяти, Дім звеселяти, дітей збудити, Христа славити?!

— Просимо! — відзивається з хати господар, відчиняючи двері. Хлопці заходять до хати, скидають шапки, стають перед образами і під «дзеленькання» дзвоника співають.

За таку колядку господар дає, бувало, цілого калача, а то й запрошує всю ватагу до столу, як бажаних гостей. Вип'ють по чарці, закусять — довго не сидять, та й постають у пошані перед господарем. Береза віншує:

«За цим віншуємо вас, чесний та величний наш пане, усім добром, усім гараздом, що собі у Господа Бога жадаєте та думкою думаєте, щоб так воно і сталося! Поможи вам, Бо¬же, ці свята мирно одпровадити та других у радості й веселості щасливо діждати, а нам, колядникам, ласкаві будьте не за зле мати, що у ваш чесний та величний двір повернули. Поверни до вас, Господи Боже, ласкою своєю небесною на цілий рік і вік! Сим вас віншуємо, а самі усім чесним та ґречним низько кланяємося. Здорові будьте, в гаразді оставайтеся!»

Всі колядники низько вклоняються господареві, господині, дітям, навіть наймитові, якщо він є. Отак поколядувавши в одній хаті, ватага йде до другої.

ВЕСЕЛИХ СВЯТ

Jaguar777 — Sun, 06 Jan 2013 12:59:31 GMT

Сьогодні ввечері Різдвяний святвечір!

Всім прекрасного святкового настрою!

ВЕСЕЛИХ СВЯТ!!!

З Новим Роком!!!

Jaguar777 — Wed, 02 Jan 2013 22:18:36 GMT

Шановні читачі Порталу села Гонятич та гості села!

Вітаємо вас з Новим 2013 роком - роком Змії! Бажаємо, щоб рік новий був кращим за старий, щоб відзначався для усіх здоров’ям, спокоєм та мудрістю. Удачі у всіх починаннях та успіхів у справах!

З Наступаючим Новим Роком! 2013

Jaguar777 — Sun, 30 Dec 2012 23:37:13 GMT

Щиро вітаємо із наступаючим Новим 2013 роком та світлим Святом Різдва Христового!

Зичимо Вам міцного здоров’я, успіхів, родинного щастя, достатку і благополуччя, гарного настрою і любові.

Нарешті це сталося!!!

Jaguar777 — Sun, 30 Dec 2012 10:59:00 GMT

Вперше в історії села Гонятичі!!!

Вперше за незалежної України в селі Гонятичі сталася подія, яку варто порівняти хіба що з ЕВРО-2012 або з кінцем світу- з"явилося Світло. Нарешті і в нас є світле майбутнє. В переддень Нового року, нам, жителям села зробили подарунок-освітили наші вулиці! Цього дня ми чекали довгих 25 років. Приблизно чверть століття в селі проводилася повна реконструкція електрифікації,міняли старі дерев"яні стовби на нові- бетонні. Місцеві жителі старшого покоління згадують, після заміни стовбів, через деякий час підключили освітлення,але раділи недовго, за декілька тижнів воно щезло. Надіємося, що цього разу буде все інакше! Правда нічним освітленням тішиться не все село, на лузі його поки ще немає. Процес пішов і думаємо це тимчасово. Цього разу спонсором по світлі є сільська Рада, його зробили не тільки в нашому селі,а і в сусідніх селах: Кагуєві,Вербіжах і Ричагові з чим їх також вітаємо!Освітлення в селі, зазвичай, це знак того, що громада живе, це як запалення вогника надії, сподівання і тепла на відродження села, перетворень на краще.

Родинні традиції галицького села

Roma — Thu, 01 Nov 2012 10:11:06 GMT

Галицькі села, що розташовані неподалік залізниці, мають свою цікаву історію. Адже залізниця, яка проходила зі Львова до Відня більше 100 років тому, давала селянам роботу.

Мандруючи галицькими селами, натрапляєш на такі, що ведуть свою історію навіть з княжих часів. Наприклад, ті населені пункти, які закінчуються на «ичі», за твердженням дослідників мови і географів, належать до групи досить давніх назв. А тому назва села Гонятичі, що розташоване між залізничними зупинками Львівської залізниці Задорожне і Черкаси, відображає таку давню традицію. Перша письмова згадка відноситься до 1453 р. Хоча за археологічними знахідками село значно старше, бо під час розкопок знайдено пам’ятки Х—ХІІІ ст. Мовознавці вважають, що назва села походить від імені його засновника — Гоняти.

Сьогодні залізниця наче поділила село на дві частини. У першій — селянські садиби, поля, у другій — церква, яка також веде свою історію з давніх часів. За документами, вона вже існувала до 1648 р. Згодом була відновлена після пожежі і у 1723 р. освячена в честь святого Пантелеймона. Коли будували цю вітку залізниці, то церква була для будівничих надійним оберегом, до якого вони зверталися щодня в своїх молитвах. За часи Австро-Угорської імперії була побудована також дзвіниця зі срібноголосим дзвоном, одним з найкращих у Галичині, який скликав усіх мешканців навколишніх сіл на службу. До речі, його подарував селу цісар Франц Йосиф у 1814 р.

У Гонятичах довгий час працював водяний млин, завдяки якому народжувався «хліб насущний». А навколо — ставки, річка Щирець, де селяни займалися риболовством.

Ці та інші сторінки історії села Гонятичі відображені у новому виданні — книжці Марії Вавричин «Село Гонятичі на Львівщині» (Львів, 2012 р.). На превеликий жаль, авторка не дожила до часу появи цього друкованого видання, а тому презентація книжки відбулася завдяки активній участі чоловіка пані Марії, Степана Вавричина. До речі, батько Степана Вавричина також працював на залізниці: Яків Вавричин свого часу виконував обов’язки чергового на залізничній станції. Цю традицію продовжив і його брат.

У Народному домі села Гонятичі відбулася презентація цієї книжки, де виступали родичі, науковці, односельчани… Місцеві школярі підготували цікаву концертну програму, яка ще раз засвідчила, що село Гонятичі має свою неповторну долю і родинну традицію у вшануванні власної історії.

Останній День Літа

Jaguar777 — Fri, 31 Aug 2012 20:07:04 GMT