Вже стає хорошою традицією на той третій празник Водохрещу купатися в річці Щирок. Зранку після Служби Божої парафіяни села, а зокрема Володя Сас ( він організував і впровадив ту добру справу) з компанією йдуть в кінец на ріку купатися. До речі приєднатися до нас може любий, будем раді! А там вже все готово: стіл,лавки, парасолька, дрова заготовлені, вогонь горить-романтіка!!! Народ бере з собою тормозок з чаєм... і теплий одяг. А ви що подумали? Правильно і то тоже,але то вже після того, як ви побували в річці змили всі свої гріхи ( звичайно якщо їх маєте) і з чистою душею і тілом зігріваємося гарячим чаєм. Маленька справка,хто хоче зкупатися на Йордан не обовязково цілий рік загартовуватися, обливатися холодною водою. Потрібна тільки,як в коляді співається =тверда Віра і любов щира= в те, що ти робиш і все буде добре. Історія ще не знає негативного випадку, щоб на Йордан людина захворіла,застудилася або не дай Боже втопилася. Так що народ, надіюся я вас переконав, підримаємо те добре починання з вірою в себе, в Бога і на наступний рік нас буде набагато більше... .Ми гарно посиділи,поколяд
... Читати далі »Подробнее
У язичеські часи Новий рік відзначався на Русі 22 березня – у день весняного рівнодення, і пов’язано це було із землеробським циклом. Із прийняттям християнства на Русі візантійський календар почав потроху витісняти старий, і тепер уже Новий рік починався 1 вересня. Довгий час ще зберігався різнобій, і в деяких місцях Новий рік продовжували відзначати навесні. Тільки наприкінці XV століття на Русі офіційно визначили початок Нового року - 1 вересня.
У 1699 р. за наказом Петра I Новий рік був перенесений на 1 січня за старим стилем, тобто на 14 січня за новим стилем. Традиція відзначати старий Новий рік у ніч із 13 на 14 січня виникла після 1918 року, коли було введено нове літочислення. Колись цей день припадав на 1 січня і називався днем Василя.
14 січня — за церковними святцями — свято Обрізання Господнє.
Ісус Христос на восьмий день після свого Різдва прийняв обрізання відповідно до старозавітного закону для всіх немовлят чоловічої статі. Після виконання
... Читати далі »Подробнее
Споконвіку існував у нашому селі гарний звичай бажати один одному і господарям щастя-здоров'я, многих літ і всяких статків у хаті і родині. Вже по Святій Вечері українці починали ходити по хатах, піснями та відтворенням побутових сценок поздоровляли господарів та їхніх дітей та вінчували їм злагоду й достаток.
Готувалися до колядування заздалегідь — виготовляли колядницькі обладунки: восьмикутну зірку, маски Кози, Ведмедика. Різдвяні колядницькі гурти споряджали переважно парубки. Вони обирали отамана — хлопця, котрий вирізнявся спритністю, дотепністю і якого в селі поважали. Крім того, він мав уміти гарно починати пісню, зробити в ній вивід. Традиційний одяг колядницьких ватаг — білі та коричневі кожушки й свитки, чоботи власної роботи, хустки або віночки у дівчат.
Дитяча коляда
Колядують діти, дорослі парубки та дівчата. Але першими оповісниками народження Христа в різдвяних обрядах у давнину були діти та підлітки, які обходили ватагою багаті й бідні оселі, співаючи колядки та щедрівки. І в кожній хаті світлішало, людям ставало легше на душі. Колядників чекали з нетерпінням і щедро віддячували їм яблуками, горіхами, бубликами. Вважалося, чим більше дітей завітає до хати, тим щедрішим для її господарів буде новий рік. Колядували, як правило, лише хлопчаки: дівчатка у різдвяних обрядах участі не брали, оскільки за д
... Читати далі »
